ЖА́БРА, бер, мн., рідко. Те саме, що зя́бра. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Укр.. присл.., 1955, 268); Риба зітхнула жабрами й простяглася (Н.-Лев., І, 1956,60); * У порівн. За дерев’яною шторою, збудованою, чисто як риб’ячі жабри, було тихо (Епік, Тв., 1958, 270).
◊ За жа́бри бра́ти (взя́ти, схопи́ти і т. ін.) кого — те саме, що За зя́бра бра́ти (взя́ти, схопи́ти і т. ін.) (див. зя́бра). — На нашу долю теж роботи вистачить, — заспокоював Хома товаришів. — Ми їх [фашистів] з півдня за жабри візьмемо!.. (Гончар, III, 1959, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 500.