ЖАГА́, и́, ч.
1. Велике бажання пити; спрага. Опинившись біля фонтана, пили вже ту воду, пили, аж стогнали.., їх справді потягла сюди не пуста цікавість, а невситима жага (Гончар, Таврія.., 1957, 117).
2. перен. Велике, нестримне бажання чого-небудь. Чи знають вони, автори цього жарту, з якою жагою вона мріє про подібні зустрічі, про слово з уст тої людини? (Ле, Міжгір’я, 1953, 194); // до чого, чого. Прагнення до чого-небудь, до володіння чим-небудь, до досягнення якоїсь мети. Велику жагу він мав до того вчення, та що вдієш? (Мирний, III, 1954, 185); Жагою боротьби палали молоді серця (Рад. Укр., 13.1 1946, 2); Так горіло все всередині, така жага відплати пломеніла в серці! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37).
◊ До жаги́ — надзвичайно сильно; нестримно. До жаги забажалось школяреві зробити самому таку книжечку, обмалювати візерунками і вписувать в неї.. пісні та вірші (Вас., II, 1959, 362).
3. Нестримне почуття любові; пристрасть. [Маріквіта:] Квітки з гранати, то знак жаги (Л. Укр., III, 1952, 383); * Образно. І невидимі в пущах солов’ї Жагу солодку в звуки виливають (Рильський, Троянди.., 1957,15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 500.