ЖАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Виявляти жадобу (у 3 знач.). Кожен косив, де хотів і скільки хотів. Але козаки не жадували (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 51); Ще в перші ж кілька місяців війни, жадуючи, загарбував [шалений ворог] радянські землі (Ле, Право.., 1957, 200); // Те саме, що жада́ти 1. — Правди людської так-то вже жадуємо зажити, пане сотнику, що й не знаєш, чи смерті в боях страхатися, а чи правду тую оком окинути перед смертю… (Ле, Наливайко, 1957, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 502.