ЖА́ДІ́БНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. жа́ді́бний. При наближенні Шелюженка Стефа з неприхованою жадібністю стала розглядати його (Гончар, Маша.., 1959, 79); Він знав усі батькові штуки, осуджував його жадібність і все більше і більше відхилявся від нього (Тют., Вир, 1964, 430); Взявши з її рук глечик, він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 502.