ЖА́ЙВОРОНКІВ, кова, кове. Прикм. до жа́йворонок 1. Над шляхом понеслась-полилася, наче срібний дзвіночок, жайворонкова пісня (Мирний, IV, 1955, 307); Степ і степ, а над ним неосяжний простір неба, сповнений жайворонкового співу (Шиян, Переможці, 1950, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 503.