ЖАК, а, ч.
1. Рибальська снасть у вигляді натягнутої на декілька обручів конусоподібної сітки. На вербі сіті рибальські порозвішувано, і жаки, і ятери (Вишня, II, 1956, 369); [Зоря:] Коли у вас, товаришу письменник, більше немає питань, то ми поїдемо жаки трусити (Корн., II, 1955, 215).
◊ Би́тий жак — про бувалу, з досвідом людину. Шавкун — битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (Мирний, II, 1954, 274).
2. ент. (Таbanus bovinus L.). Велика двокрила муха, комаха, самка якої живиться кров’ю тварин і соком рослин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 503.