ЖАКЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жаке́т. Йшли до вира два молоді, свіжі й веселі паничики, в ясних, літніх жакетиках (Фр., III, 1950, 8); На жакетику Леніна орден, Сяє зірка Героя ясна (Бойко, Про 17 літ, 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 503.