ЖА́ЛЬНИЙ, а, е, рідко.
1. Який виражає тугу, печаль, смуток; жалібний, сумний. Василько дивився жальними очима на бабу Досю (Турч., Зорі.., 1950, 58); Пісня наростала, стихала, тягуча, жальна (Горд., І, 1959, 52).
2. Який навіває смуток, журбу; журливий, сумовитий. Коли він із напруженням вслухався в шум смерек, щоб дослухатися.. звуків чудової арфи, розібрав лиш жальний шум сосен… (Коб., II, 1956, 532).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 508.