ЖАЛЮЗІ́, невідм., с.
1. Складені з вузьких дощечок або металевих пластинок віконниці або штори для регулювання світла і повітряного потоку в приміщенні. Вже спущені матово-жовті жалюзі в кімнаті попрорізувались жовтогарячими смужками від низького сонця (Л. Укр., III, 1952, 711); На багатьох крамницях жалюзі закривали вітрини (Ів., Вел. очі, 1956, 19).
2. спец. Пристрій у вигляді вентиляційних грат (решіток) з нерухомими або обертовими перами для регулювання повітряного потоку. Регулювання температури третього радянського штучного супутника відбувається з допомогою жалюзі, шляхом автоматичного повертання обертових пер під певним кутом до сонячного проміння (Наука.., 2, 1960, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 507.