ЖАРИ́НКА, и, ж, Пестл. до жари́на. Вогкий хмиз стріляв на всі боки жаринками (Донч., V, 1957, 474); Бач, сів біля вікна, поблискує жаринкою цигарки (Скл., Карпати, II, 1954, 125); Омелькові очі розгорілись радісними натхненними жаринками (Донч., II, 1956, 519); * Образно. Юрко відчував себе зараз жаринкою отієї пролетарської революції, що невгасимо палає на Сході (Козл., Ю. Крук, 1957, 421); * У порівн. Він [Тарас] слухав їх [кріпаків], затаївши подих, і кожне слово беззахисних людей, наче жаринка, падало йому в серце (Баш, На землі.., 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 509.