ЖАРОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до жар 1. Тільки червоне майське небо на заході неначе горіло й жевріло, як жар, і кидало гарячі жарові одлиски на чимале дзеркало (Н.-Лев., І, 1956, 615).
∆ Жарова́ ла́мпа, спец. — лампа для розігрівання, плавлення або загартування металу. Розроблено спосіб регенерації рідкісного металу торію з відходів виробництва сіток для газових жарових ламп (Наука.., 10, 1956, 5); Жарова́ труба́, спец. — труба для виведення полум’я й диму з печі (топки) з високою температурою горіння. — У нас, бачиш, на паровозах дуже часто псуються жарові труби (Донч., І, 1956, 465).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 510.