ЖАРТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до жартівни́к. [Сергій:] А ти така ж, як і була, — жартівниця! (Баш, П’єси, 1958, 83); А проте Ліда не ображалася, бо в кожному слові жартівниць відчувала доброзичливість і щирість (Кочура, Родина.., 1962, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 512.