ЖА́СКО, рідко. Присл. до жаски́й. Несвітський жах усім морозив душу: І найодважнішим ставало жаско (Л. Укр., І, 1951, 124); І дивиться [Клим] в очі так жаско, Мов поглядом зараз проткне (Перв., II, 1958, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 512.