ЖАСМИ́Н, у, ч.
1. Чагарник з запашними білими квітами, який вирощують у садах та парках. Обсаджена жасмином стежка вела в нішу вузьких дверей (Чорн., Визвол. земля, 1959, 223); За відчиненим вікном тихо шуміли кущі жасмину (Галан, Гори.., 1956, 6).
2. збірн. Квітки цього чагарника. В ньому [букеті] красувалися пишні й пахучі півонії, жасмин, доповнювали й прикрашали собою букет ніжні троянди (Шиян, Баланда, 1957, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 512.