ЖВА́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. Пережовувати їжу, створюючи відповідні звуки. Ось чутно, як сопуть ситі воли, жвакаючи росяну траву… (Коцюб., І, 1955, 179); — Баранина не дуже й уварилась, — ліниво жвакаючи щербатими зубами, промовив Іван Іваненко (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 515.