ЖЕ́БРАННЯ, я, с. Дія за знач. же́брати. Інші прохачі.. виряджались на жебрання спозаранку (Н.-Лев., IV, 1956, 305); Щоб запомогти невістці, він вийшов з своєю кобзою на жебрання у великий мороз і задубів (Бурл., О. Вересай, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 517.