ЖЕЛО́НКА, и, ж., гірн. Прилад, яким викачують рідину, пісок, грязь з свердловин при бурінні. Новітня вітчизняна техніка остаточно витіснила сваб і желонку, якими видобувалась колись нафта на бориславських промислах (Визначні місця Укр., 1958, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 519.