ЖЕНТИ́ЦЯ, і, ж., діал. Сироватка з овечого молока. І вже звідти долітала до Івана його співанка: Чорногора хліб не родить, Не родить пшеницю, Викохує вівчариків, Сирок і жентицю (Коцюб., II, 1955, 328); Як пам’ятаю, гуцули пили тільки — і це не всякий — влітку жентицю на полонині та воду з чуркала (Козл., Сонце.., 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 519.