ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 519.