ЖЕНЯ́ЧКА, и, ж., діал. Одруження, женіння. — Дівчина готова вроїти собі, що справді будеш з нею женитися, між тим коли ти повинен сам обчислити, що з такої женячки нічого для тебе не вийде (Коб., III, 1956, 30); — Не розбагатіли ми на женячці, бо скільки можна було взяти за жінкою! (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 519.