ЖЕРТВОПРИНОШЕ́ННЯ, я, с.
1. За релігійними обрядами деяких народів — принесення жертв богам. Східні слов’яни поклонялись і приносили жертви рікам, божествам води та ін., вірили в чудодійну силу жертвоприношень і заклинань (Іст. УРСР, І, 1953, 36).
2. Те саме, що же́ртва 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 522.