ЖМУ́РИТИСЯ, рюся, ришся; наказ. сп. жму́рся; недок. Стуляючи повіки, частково прикривати очі. Вона дуже схвильована і першу мить жмуриться від яскравого світла, затуливши очі рукою (Коч., II, 1956, 394).
ЖМУРИ́ТИСЯ, жмурю́ся, жму́ришся, недок. Зав’язати очі і ловити або відшукувати інших учасників гри в жмурки. Тут [у депо] дуже хороше грати в піжмурки, бо можна так сховатись, що той, хто жмуриться, зроду-віку не знайде (Коп., Сон. ранок, 1951, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 538.