ЖМУ́РКИ1, рок, мн. Гра, при якій один з учасників із зав’язаними очима ловить або відшукує інших. Івась забув і свою досаду і свої жмурки (Мирний, IV, 1955, 9).
Гра́тися в жму́рки: а) грати в таку гру, при якій один з учасників із зав’язаними очима ловить або відшукує інших. Пам’ятаю: завжди курява в класі, гамір, темрява така, що діти порозлазяться по вікнах, а маленькі граються в жмурки (Вас., IV, 1960, 37); * Образно. Стоїть горбоносий [Сагайдак] на узбережжі, Де сонце із хвилею грається в жмурки (Мал., Звенигора, 1959, 233); б) обдурювати кого-небудь, приховуючи щось. — Все! — тихо каже Зеленцов. — Тепер вам, полковнику, нічого гратися в жмурки. Ви, надіюсь, розкажете про все, що нас буде цікавити (Кучер, Чорноморці, 1956, 495).
ЖМУ́РКИ2 , рок, мн. Зменш, до жму́ри. А коли подме вітрець з острова, ріка візьметься чорними жмурками, наче сипнула у воду сердита баба повні пригорщі проса (Донч., VI, 1957, 68).
◊ Тільки жму́рки пішли́ від кого — чого — хто-, що-небудь зникає під водою, топиться. Човен тоді хить на другий бік, — од дяка й паламаря тільки жмурки пішли (Довж., Зач. Десна, 1957, 487).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 538.