ЖНИВА́, жнив, мн.
1. Пора збирання хлібних рослин. Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір’ю (Фр., IV, 1950, 82); // Збирання хлібних рослин серпами, косами, машинами. Спішно піднявшись на ранній зорі, З косами йшли на жнива косарі (Щог., Поезії, 1958, 427); — Через три дні починаємо жнива, — визначив [Климчук] спокійно, по-хазяйському (Кач., Вибр., 1953, 248); // перен. Про час напруженої роботи де-небудь. [Ком. флагмана:] Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива (Корн., І, 1955, 71): Роман Блаженно теж надягає на міни додаткові заряди, і рана йому не заважає в цій роботі. — Я стидав-би-ся, — каже він, — сидіти згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива (Гончар, III, 1959, 55).
2. рідко. Те, що вродило; урожай. [Тірца:] Прийде ворог і розоре землю, насіє збіжжя і збере жнива (Л. Укр., II, 1951, 151); Ори [хліборобе] її [землю], засівай, збирай багаті жнива (Цюпа, Три явори, 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 538.