ЖНИ́ВО, а, с.
1. Стиглі хлібні рослини. Дай.. швидше наклепані коси, Жниво покірне клади у покоси (Щог., Поезії, 1958, 220); Наступили дні щасливі — У полях збирають жниво (Стельмах, Колосок.., 1959, 20); // Зібраний урожай. Усе моє жниво Вже пішло на пиво (Перв., З глибини, 1956, 195); * Образно. Земле моя, о земле, ти чуєш партії голос? О ні — то не просто слово — то гнеться додолу колос, А в колосі тому зерно, якого земля не знала: Партія землю засіяла — партія жниво зібрала! (Забашта, Вибр., 1958, 57).
2. рідко. Пора збирання хлібних рослин. Наступило і жниво: Ось зажовтіла за нивою нива, Ось поспіває і сиплеться колос… (Щог., Поезії, 1958, 85); // Збирання хлібних рослин серпами, косами, машинами. Ще люди й не збиралися на жниво, а старий Онопрій одного дня взяв серп та й пішов на свій загін (Фр., III, 1950, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 539.