ЖОВНІ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до жовні́р. Тарас ні хвалив, ні ганив своє жовнірське життя (Ков., Світ.., 1960, 72); Про військову службу, про жовнірську долю О. Маковей написав цілий ряд талановитих творів (Жовт., 2, 1956, 79);//Стос. до жовніра, власт. йому. Мотиви прощання.., туга за волею, ненависть до цісарської вояччини займають головне місце в жовнірських віршах-співанках [Ю. Федьковича] (Іст. укр. літ., І, 1954, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 539.