Слово "жупан" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЖУПА́Н, па́на́, ч.

1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти. Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки вліта козак (Шевч., II, 1953, 79); На вал виліз і Лобода, все ще осмикуючи полковницький жупан з австрійського сукна (Ле, Україна, 1940, 75).

2. заст. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. Пішли [рибалки] в Акерман, посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили сині суконні жупани (Н.-Лев., II, 1956, 231); Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 411); * У порівн. Френч на ньому з нового сукна, ..довгий, мов жупан (Гончар, Таврія.., 1957, 521).

3. заст. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин. — Як була я пані В новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували!.. (Шевч., II, 1953, 98); Вона встала, накинула жупан і вийшла в садок (Н.-Лев., III, 1956, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 547.