Слово "з'являтися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


З’ЯВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., З’ЯВИ́ТИСЯ, з’явлю́ся, з’я́вишся, док.

1. Приходити, прибувати куди-небудь. Стурбований, що вона [Раїса] не з’являється на обід, о. Василь заходив у школу (Коцюб., І, 1955, 325); Кожного вечора дід Галактіон з’являється до голови колгоспу й рапортує: — За минулий день ніяких подій не було (Донч., VI, 1957, 12); Був [Калинович] один в бухгалтерії, бо жоден з його колег не з’явився сьогодні на роботу (Фр., VI, 1951, 154); — О, нарешті з’явився бурлака,— радо стрічає батько Романа (Стельмах, І, 1962, 135); // Приходити, прибувати в офіційну установу, до службової особи за викликом, наказом або в якійсь офіційній справі. Всю ніч Кутузов приймав генералів, що один за одним з’являлися з рапортами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 302); Він [Гнат] послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук’яновичу негайно треба з’явитися в сільську Раду..» (Тют., Вир, 1964, 151); // Приїжджати, прибувати в який-небудь населений пункт, у якусь місцевість. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з’явився Гуща (Коцюб., II, 1955, 65); Петро Недоля з’явився в Алатирі років два тому десь аж із Петербурга і вміло керував робітниками (Ле, Опов. та нариси, 1950, 12); // рідко. Наставати (про ніч, день і т. ін.). Удосвіта.. виносив [Микола] помийницю, порався на дворі, аж поки не з’являвся день (Ю. Янов., І, 1958, 51); Ранок з’явився несподівано (Збан., Єдина, 1959, 79).

2. Показуватися де-небудь, ставати доступним зорові, видним; появлятися. В одчиненому вікні, ліворуч від ганкових середніх дверей, з’являється Любов (Л. Укр., II, 1951, 7); Дельфіни ніби гралися, то з’являючись на поверхні, то зникаючи під водою (Трубл., Мандр., 1938, 109); // Поставати в уяві, в пам’яті; привиджуватися. Як тільки Остап розплющив очі, дідусь ховавсь у комиші, але доволі було заплющити їх, як дідусь знов з’являвсь і слухав пригоди Остапові або оповідав про себе (Коцюб., І, 1955, 365); Давно я скінчив воювати, Та довго ще по війні Солдати мої і гармати З’являлися в мирному сні… (Гірник, Друзі.., 1953, 39); Андрій лежав і дивився в небо. У небі сяяли мільйони зірок. На мить з’явився образ панночки і зник (Довж., І, 1958, 226).

З’явля́тися (з’яви́тися) на лю́ди — те саме, що На лю́ди вихо́дити (пока́зуватися і т. ін.) (див. лю́ди). На люди він [бандит] з’явитись не міг (Стельмах, II, 1962, 293).

3. Ставати наявним де-небудь; бути в наявності. Вечорами.. вони [тітки] сідали довкола обіднього столу, на якому тепер з’являлася ціла купа білого шмаття (Смолич, II, 1958, 21); Паніматка догадалась, і на столі з’явився маленький графинчик з горілкою й маленька чарочка (Н.-Лев., III, 1956, 57); «Коли б тільки за Ставищем гнила вода не з’явилася»,— знову гупає в голові та сама думка (Стельмах, І, 1962, 76); — Степане, лихі люди з’явилися в тайзі (Довж., І, 1958, 113); // Виявлятися, ставати помітним (про риси характеру й поведінку людини, вираз обличчя і т. ін.). В його поведінці поступово зникли деяка запобігливість і острах, а натомість з’являлась горда рішучість, упевненість, навіть зухвальство (Гончар, III, 1959, 201); У поета знов з’явився на обличчі жорстокий вираз (Л. Укр., III, 1952, 704); // перев. док., перен. Почати діяти, виявити себе в діяльності. З’явитися на міжнародній арені; // Виходити в світ, ставати опублікованим (про літературні, наукові та ін. твори); друкуватися. Коли з’являлася стаття Грабовського, молодь читала газету [«Сибирский листок»] з особливим інтересом (Рад. літ-во, 1, 1965, 61).

З’яви́тися дру́ком див. друк; З’яви́тися на горизо́нті (о́брії) див. горизо́нт.

4. Зароджуватися, утворюватися. Був час, коли держави не було. Вона з’являється там і тоді, де і коли з’являється поділ суспільства на класи, коли з’являються експлуататори і експлуатовані (Ленін, 29, 1951, 421); Я вже сказав: із нічого з’являтися речі не можуть, Як і не можуть, скажімо, у повне ніщо обертатись (Зеров, Вибр., 1966, 131); — Ви ось по десять класів покінчали, проте й досі не знаєте, що раніше з’явилось в природі: курка чи оце яйце? (Гончар, Тронка, 1963, 119); // Виникати (про почуття, думки і т. ін.). У полковника Тіца, що перебував у стані надзвичайного нервового напруження, з’явилось бажання застрелити генерала (Довж., І, 1958, 359).

З’яви́тися на світ див. світ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 743.