ЗААРКА́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заарка́нити. Заарканений звір [лось] виніс човен на камені розбив його (Веч. Київ, 5. XI 1966, 4); Вхопивши за віжки, якими був заарканений офіцер, Дерзкий глянув на Махна (Гончар, Таврія.., 1957, 624).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 13.