ЗАБА́РВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАБА́РВИТИ, влю, виш; мн. заба́рвлять; док., перех.
1. Надавати чому-небудь певної барви, кольору, відтінку кольору. Вироби з нього [поліетилену] можна забарвлювати в найрізноманітніші кольори (Наука.., 2, 1963, 4); Сонце нахилилось над північним обрієм, забарвивши море червоним кольором (Трубл., Лахтак, 1953, 196).
2. перен. Надавати чому-небудь додаткового змісту, тону, своєрідної риси. Фольклорний же струмінь у творах Малишка надзвичайно сильний. Він-то і забарвлює (разом з іншими засобами) «по-українськи» книги поета (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 27); І діалектні слівця можуть доречно забарвити, закрасити й прикрасити літературний текст, ..коли вжиті доречно (Рильський, Веч. розмови, 1962, 101); Щоб підбадьорити хлопця, Зорина спершу свій докір забарвила жартом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 16.