ЗАБРУ́ДНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забрудни́ти. Одежа, руки в них забруднені фарбою та клеєм (Л. Укр., III, 1952, 491); Підлога була забруднена окурками (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 197); З забрудненої ріки Уралу потягло вогкістю (Донч., І, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 29.