ЗАБРІ́Д, ро́ду, ч.
1. заст. Відхід з дому на заробітки; бурлакування. Ми покинемо село та пустимось в забрід (Сл. Гр.).
2. заст. Сезонна артіль рибалок. Бреде бурлак, поспішає В заброди до моря (Манж., Тв., 1955, 61); Одспівав [дід] панщину, чумакував-співав, п’ятнадцять років, співаючи, по забродах бурлакував… (Вас., Незібр. тв., 1941, 83); — Як був я в заброді, так ми раз неводом кит-рибу спіймали, — ..сказав Павло (Тют., Вир, 1964, 248).
3. Спосіб ловлення риби неводом, волоком і т. ін. У (в) забрі́д іти́ (піти́) — закидати у воду невід, волок тощо, йдучи по дну, тягнути до берега. Рибалки йдуть в забрід, димлять, як сон, отави (Мал., Чотири літа, 1946, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 28.