ЗАБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док.
1. Почати бубнити (у 1 знач.). Потім бубон забубнив, забряжчав брязкальцями (Головко, І, 1957, 207).
2. розм. Застукати, затарабанити. Мартин журно закурив.. і забубнив пальцями по столу (Козл., Ю. Крук, 1950, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 30.