ЗАБУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал. Засипати, заліпити чим-небудь сипким. Оце так снігопад! Уже в коліно завалив подвір’я, Забузував, забив сусідський сад (Вирган, В розп. літа, 1959, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 32.