ЗАБУ́ЛЬКАТИ, аю, аєш, док.
1. Почати булькати (про рідину). — Ну, наливай же, попробуємо, якої сили твій змій, — сказав Карпо Нехльода.. І забулькала рідина в склянки та чарки (Шиян, Баланда, 1957, 41); Спалахнуть веселі вогнища, в казанках забулькає куліш (Ткач, Арена, 1960, 13).
2. Падати або стрибати у воду, утворюючи характерні звуки булькання. Полетів човен вздовж на веслах, і забулькали в море один за одним наживлені гаки! (Вишня, І, 1956, 187); З берега у воду забулькали злякані.. жаби (Панч, II, 1956, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 32.