ЗАБУР’Я́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забур’я́нити. Берег тут був забур’янений кропивкою (Десняк, Вибр., 1947, 17); // у знач. прикм. По забур’яненому полю зморено брели корови (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 520).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 33.