ЗАБІРНИ́Й, а́, е́. Стос. до забору. Забірний колодязь.
Забірна́ кни́жка — книжка, на підставі якої що-небудь видається, одержується. — Корми у нас [у колгоспі] видаються тепер по забірній книжці і суворо за вагою (Рад. Укр., 28. XII 1960, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 23.