ЗАВАГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. Док. до вага́тися. Під ноги йому попалась пляма свіжої крові. Він завагався на мить, наче боявся ступити на криваву дорогу (Коцюб., II, 1955, 102); // Почати вагатися. Погодившись виїхати, Софія раптом знову завагалася (Кучер, Чорноморці, 1956, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 34.