ЗАВАЛЬКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завалькува́ти. Дощ.. крізь великі дірки гнилої стріхи хлюпав просто на горище.. Рятував Ганну тільки товстий шар глини, якою була завалькована стеля (Руд., Остання шабля, 1959, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 37.