Слово "завалювати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех.

1. Кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь. Небагато набирають [легіні] сіна, шпарко кидають вилами, завалюють Анничку там, на вершку. Але дівча, як змійка, вивинеться..— і знов стоїть, чекає, обскубуючи зубцями сіно внизу (Хотк., II, 1966, 341); Каменоломи назносили заздалегідь під стіни подробленого каміння, завалила ним поміст (Міщ., Сіверяни, 1961, 171); // Засипати, покривати собою що-небудь. Сніг тут сіявся рівно, густо, завалюючи хати вище стріх (Речм., Весн. грози, 1961, 3); — А се для кого? — раділа Оля, повернувши мене до купи битої птиці, яка завалила весь стіл (Коцюб., II, 1955, 360); // Заповнювати що-небудь, закидаючи, засипаючи чимсь. До пізньої ночі кипіла на греблі робота. Боронами та ралами, що настягали з дворів, завалювали греблю з краю в край (Головко, II, 1957, 347); — Це на шахті двадцять-біс старі виробітки завалюють, — з повним знанням справи пояснив Зуб (Собко, Справа.., 1959, 12); [Лісовик:] Я на бороду заклявся, що дядько Лев і вся його рідня повік безпечні будуть в сьому лісі. [Русалка:] Овва! А батько мій їх всіх потопить! [Лісовик:] Нехай не важиться! Бо завалю все озеро гнилим торішнім листом! (Л. Укр., III, 1952, 195); // спец. Засипати шихтою, вугіллям і т. ін. (домну, піч і т. ін.). В мартен, біля якого зараз працював Коля Круглов, саме завалювали брухт (Руд., Вітер.., 1958, 17); // Накидаючи чого-небудь у великій кількості або обвалюючи щось, перекривати, загороджувати, робити що-небудь непрохідним. Всі вони [турки] зникли в темній пащі воріт і почали швидко завалювати їх землею (Добр., Очак. розмир, 1965, 142); Андрій завалив їх [двері] дровами, поки пані Баличина гарячкова замикала внутрішні віконниці а невеличкими прорізами для стріляння (Тулуб, Людолови, І, 1957, 108); — Отож треба загнати туди кита.. Тоді висадити скелі над протокою і завалити йому вихід у море (Трубл., І, 1955, 187); // безос. Обвалюючись, робити що-небудь непрохідним. — Якщо завалило тільки вихід з забою, — сказав Петро, коли хлопці спустилися в шахту, — то люди живі (Кол., Терен… 1959, 213); // Засипати кого-небудь при обвалі. [Лицар:] Одкритий лід і восени розтане, гора впаде і всіх завалить нас (Л. Укр., II, 1951, 215); // безос. [Ольга:] Тільки не ходив стару шахту, там завалити може (Корн., II, 1955,136).

2. Накладаючи що-небудь у великій кількості, заповнювати якусь ділянку, територію, приміщення і т. ін. Чіпка, дивись, уже й хліб вимолотив, сама солома стоїть, завалив увесь город ожередами (Мирний, І, 1949, 163); Назносив [Іван Кіндратович] сюди всякого інструменту, завалив стіл хитромудрими кресленнями (Ткач, Арена, 1960, 204); Він [кооператор] роз’яснював селянам вигоду кооперативної торгівлі, називав товар і ціни на нього, обіцяв завалити приміщення.. такими добрими товарами, що селяни просто ахкали від захоплення (Чаб., Балкан. весна, 1960, 267); // Забезпечувати чим-небудь у великій кількості (довозячи, виробляючи і т. ін.). Місто завалили виноградом, інжиром, жовтими прозорими персиками (Скл., Помилка, 1933, 129); Довго, заїкаючись, перебиваючи один одного, пояснювали [хлопці], що вони самодіяльні майстри і бажають допомогти будівельникам, подавай тільки лісоматеріал, і вони все будівництво готовими вікнами завалять (Збан., Курил. о-ви, 1963, 221); // перен., перев. у сполуч. із сл. робота. Примушувати багато працювати або давати багато завдань, доручень. Пильно стежив [батько] за Артемовою наукою.. Сам і посилав у школу, і дома роботою не завалював (Головко, II, 1957, 212); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (Хор., Ковила, 1960, 54).

3. Обвалюючи або розламуючи, руйнувати що-небудь. Вона все ходила по хаті з зігнутою головою; їй здавалось, що вона або наб’є собі гулю на голові, або завалить стелю в старенькій хаті (Коцюб., І, 1955, 67); Ми робили підкіп з барака, щоб видобутися на волю, але, знесилені голодом, ми надто довго копали, есесівці почули і завалили підкіп (Загреб., Спека, 1961, 325); — А в комині дивились? — Та ні ще, — вищерився рудий гайдамака з квіткою на грудях. І затим замахнувся і вдарив у комин прикладом, — завалив комин (Головко, І, 1957, 359); Через тиждень колгоспні теслі завалили стару Лесеву хату (Козл., Сонце.., 1957, 50); * Образно. — Яка радість жити і бути свідомим того, що ти один з когорти сміливців, які завалюють старий світ неправди (Кол., Терен.., 1959, 228).

4. перен., розм. Не справляючись з дорученням, роботою, ставлячись несерйозно до своїх обов’язків, занедбувати що-небудь, доводити до поганого стану. Завалюють одну справу за другою, а ти відповідай за них… (Ряб., Жайворонки, 1957, 20); [Ромодан:] Прислали нам з району п’яничку Гарбуза, який вже завалив три колгоспи (Корн., II, 1955, 316); Чіп за все береться сміло, В чім не тямить нітелень… І найкраще, добре діло Він завалить через день (Воскр., Цілком.., 1947, 63); // Доводити до невдачі, провалу кого-небудь (перев. на екзаменах). При одній лише думці про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якісь там інститутські книгогризи могли б завалити її при вступі, майора кидало в лють (Гончар, Тронка, 1963, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 36.