ЗАВБА́ЧЛИВО. Присл. до завба́чливий. В саду і подвір’ї Смольного теж палахкотіли багаття, але людей біля них було ще більше — штаб повстання завбачливо виставив численну оборону (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 310); Данько, мов стріла, долетів до воза, вихопив сховану ним гвинтівку, яку завбачливо не викинув (Цюпа, Три явори, 1958, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 39.