ЗАВБА́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. завба́чливий. А все ж краще попередити, ніж спізнитись… Завбачливість ще ніколи й нікому не шкодила (Руд., Остання шабля, 1959, 123); [Офіцер:] Ви навіть пальто взяли з собою. Це робить честь вашій завбачливості і табірному досвіду (Собко, П’єси, 1958,112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 39.