ЗАВЕСЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати веслувати; гребти веслом. Жовніри.. завеслували живіше, і ми наблизилися на голос (Тудор, Народження, 1941, 153); Хлопцеві що? Скочив у.. посудину Окунів, усівся напроти Орини і завеслував до острівця (Стельмах, Хліб.., 1959, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 44.