ЗА́ВЖДИШНІЙ, я, є, розм., рідко. Тс само, що завжде́нний. — Так підемо купно колядувати? — питали хлопці. — Не треба, не хочемо вас. Ви гукаєте дуже, — одмагалися дівчата.. То було завждишнє змагання (Мирний, III, 1954, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 44.