ЗАВЗЯ́ТИЙ, а, е.
1. Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. — Наш отаман Гамалія, Отаман завзятий, Забрав хлопців та й поїхав По морю гуляти (Шевч., І, 1951, 203); Мудрий удався [Лошаков], мудрий, та ще й завзятий — за що не візьметься, то вже доведе його до краю (Мирний, III, 1954, 259); Тарас Бульба в поході виявляє себе як мужній і мудрий, завзятий і досвідчений воїн і полководець (Рильський, III, 1956, 222); — Приїхала з Харкова комсомолка Ольга Ярош.. Завзята дівка! (Шиян, Баланда, 1957, 68); // на що, до чого. Беручкий, пристрасний. Лукин і Маланка завзяті на роботу були, то вона [робота] й віддячувалася їм (Кобр., Вибр., 1954, 195); В нашому селі Ялиці Всі дівчата чарівниці, — Бо невтомні мають руки, Ще й завзяті до науки (Воскр., Поезії, 1951, 100);// у знач. ім. завзя́тий, того, ч. Наполеглива, діяльна, працьовита людина. Завзятому — хвала! Завзятому — любов! (Год., Заяча математ., 1961, 148).
2. Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. Відразу видно було, що на цьому подвір’ї живе завзятий рибалка. На кожному кілку сушились ятері (Донч., IV, 1957, 202); Опівночі кухар Гордєєв приготував гарячу вечерю, але тільки о третій годині втома підкосила завзятих гуляк (Тулуб, В степу.., 1964, 224); Поволі стосунки між бібліотекаркою і завзятим читачем ставали інтимнішими, і вони потоваришували (Добр., Тече річка.., 1961, 7).
3. Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). Натура його не була міцна, завзята (Мирний, III, 1954, 186); Не сміюся, та й не плачу; Тихий сум — мій давній друг… Молоду завзяту вдачу Підтинає злий недуг (Граб., І, 1959, 624); Гріють як серця вони [діти]! Ті серйозні оченята, Круглі, ніби в мишенят, Та цікавість їх завзята. Що і вчителя, і тата Перегонює встократ! (Рильський, І, 1956, 130); // Який виражає енергію, наполегливість, непохитність. Цієї ж таки весни прочулося.., що знов Кармелюк отаманує..; не в одного тоді на обличчі, що його зсушила журба, скрутила нужда, грав усміх завзятий, блискали очі жваво (Вовчок, І, 1955, 366); Він бачив перед собою полиск хижих очей, червоні й завзяті обличчя (Коцюб., І, 1955, 401); З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (Стельмах, І, 1962, 219); // Сповнений бадьорості, жвавості. Всі обступили старого [Волоха] з інструментами і.. заграли такого завзятого марша, що аж мурашки поза плечі ходили (Мак., Вибр., 1954, 294); Коли я був молодим, Не знаю вже й як — зненацька — Завзята пісня юнацька Родилася в серці моїм (Перв., II, 1958, 45).
4. перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.). Між нащадками знялася Боротьба тяжка, завзята, Та вона ведеться й досі, Ця війна страшна, затята (Л. Укр., І, 1951, 386); Одеса завжди.. була містом завзятої творчої праці (Смолич, V, 1959, 7); Місяців зо два тривало завзяте змагання між ними [учнями] (Головко, II, 1957, 262); // розм. Дуже відчутний, значний. І справді, після завзятої, хоч тихої спеки якось швидко смерклося і запав морок (Коцюб., І, 1955, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 44.