ЗАВИ́ГРАШКИ, присл., розм. То саме, що заі́грашки. Їй, звиклій до важкої роботи.., праця тут [на дачі] здавалася легкою. Таку роботу можна було робити завиграшки (Коз., Сальвія, 1959, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 46.