ЗА́ВИСТЬ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що за́здрість. Вам на зависть, а їй [кумі] на користь (Номис, 1864, № 11594); Старша панна.. з завистю дивилася на його пальці, що, мов божевільні, бігали по клавішах (Фр., VII, 1951, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 48.