ЗАВМИРА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. завмира́ти. Всі курсанти Єгор’ївської школи, з завмиранням дожидаючи першого польоту, наполегливіше взялись до теоретичного курсу (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 95); Золотим покрившися у бранням, притишені, замислені стоять [ліси] перед швидким зимовим завмиранням (Гонч., Вибр., 1959, 266); Мені здавалось, що я сам у селі, на мене б’ють гаубичні батареї, я відчуваю завмирання й розгорання пострілів та метушні (Ю. Янов.,V, 1959, 132); Не міг [Забейко] проаналізувати цього завмирання почуттів (Вільде, Винен.., 1959, 59).
З завмира́нням се́рця — дуже хвилюючись. Розповідь діда Галактіона Бицик слухав із завмиранням серця, з роззявленим ротом (Донч., VI, 1957, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 53.