ЗАВОЛО́ЖЕНИЙ, а, е, рідко,
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заволо́жити. Вже.. добре бачимо заволожені туманом Карпати (Кучер, Дорога.., 1958, 154); Заволожені слізьми очі.
2. у знач. прикм. Просякнутий вологою, политий водою, мокрий. Вийняті з розчину бульби розкладають густо.. на заволожених грядках або в парниках і накривають зверху на 3-4 см землею (Картопля, 1957, 172); Я дивився на неї [матір] і не міг відірвати заволожених очей (Збан., Єдина, 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 59.