ЗАВОРУ́ШЕННЯ, я, с., перев. мн.
1. Масовий вияв невдоволення кимсь, чимсь, протесту проти кого-, чого-небудь. У 1810-1811 рр. ..французька промисловість зазнавала великої кризи. Було багато безробітних, почалися робітничі заворушення (Нова іст., 1956, )2); У халіфаті часто піднімались народні заворушення (Іст. середніх віків, 1955, 50); Хвиля революційних заворушень котилась по Росії (М. Ол., Леся, 1960, 93).
2. рідко. Дія за знач. заворуши́тися 1. Враз я увесь відчув якесь дивне заворушення в камері (Кол., На фронт.., 1959, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 61.